Конституція України

Конституція - основний закон держави, що визначає найважливіші засади організації суспільства.

В сучасних умовах розбудови правової системи України, що базується на зміцненні гарантії прав людини і громадянина, важливим є піднесення на належний рівень правосвідомості і правової культури населення України. Великого значення в реалізації цього процесу набуває правове виховання і правова освіта громадян. Без глибоких знань прав, свобод і обов’язків людини і громадянина, чинного законодавства стає неможливим входження України до світової спільноти.

Конституція України становить значну соціальну цінність для людини, держави та суспільства в цілому. Завдяки їй забезпечено право приватної власності, проголошено юридичні гарантії прав та свобод людини і громадянина, конституційно встановлено поділ влади. Основний Закон України 1996 року виходить з пріоритету прав людини, закріплює верховенство Конституції і пряму дію її норм, верховенство права, принцип народовладдя, ідеологічну, економічну і політичну різноманітність. Аналіз Конституції з позиції «людського виміру» дає підстави вважати, що вона повною мірою відповідає сучасним високим стандартам демократичної конституції. У демократичній, соціальній, правовій державі, якою згідно з Конституцією є Україна, основою її існування та дії становлять відносини у сфері сприяння розвитку та охорони прав і свобод людини і громадянина, позитивної діяльності державних і самоврядних структур у цій сфері, а також усі інші визначені Конституцією України суспільні відносини, що мають на меті подальший розвиток демократичного суспільства та державного ладу України.

Термін «конституція» походить від латинського слова  constitutio, що означає «установлення», «устрій». Конституція — це основний закон держави, що об’єднує групу норм з вищою юридичною силою, які закріплюють основи державного ладу, основні права, свободи і обов’язки людини і громадянина, систему та принципи організації державної влади,  територіальну організацію держави, органи місцевого самоврядування.

Для народу України Конституція —  це основний закон держави, тобто документ, який повинен виступати основою національного законодавства, оскільки має вищу юридичну силу, тобто всі інші нормативно-правові акти мусять відповідати положенням Конституції. Важливою ознакою Конституції України має бути підвищений ступінь стабільності основного закону. Це забезпечується як спеціальною процедурою внесення змін і доповнень до конституції, відмінною від процедури внесення змін і доповнень до звичайних законів, так і створенням правової охорони Конституції, за якою унеможливлюється співіснування в одному правовому колі Конституції і правових актів, що їй суперечать. Прийняттю Конституції України 1996 р. передувало прийняття низки актів, а саме: Декларації про державний суверенітет (16 липня 1990 р.); Концепції нової Конституції України (19 червня 1991 р.); Акта проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.), Закону «Про правонаступництво» (12 вересня 1991 р.); офіційного проекту Конституції (2 липня 1992 р.), його нова редакція (2 жовтня 1993 р.); конституційних проектів політичних партій і окремих громадян України (1993-1996 рр.); Конституційного договору між Верховною Радою і Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції» (8 червня 1995 р.); проекту Конституції (11 березня 1996 р.); проекту Конституції допрацьованого (5 травня 1996 р.). Усе це свідчить, що Конституція України 1996 р. стала результатом значних зусиль держави і суспільства.

Конституція увійшла в суспільне життя як головний оберіг державності і демократії, гарант незалежності і соборності України. Її найвища юридична сила, верховенство права, політична, економічна та ідеологічна багатоманітність — фундаментальні засади, на яких ґрунтується сьогодення і вибудовується майбутнє українського народу.