Ясним морозним днем 7
лютого 2015 року у місті Липовець, що на Вінниччині
відбулась зустріч кількох поколінь працівників Управління Державної казначейської
служби України у Липовецькому районі.
А
починалося усе так…
Наказом
Управління Державного казначейства у Вінницькій області від 06.02.1996 року
№18-0 було призначено Ревацьку Ларису Михайлівну на
посаду начальника відділення Державного казначейства у Липовецькому
районі, в порядку переведення із райфінвідділу. Разом із начальником до відділення зараховано і ряд працівників,
які працюють до даного часу. Минуло уже
19 років. Старші працівники, які започатковували казначейську службу, вийшли на
заслужений відпочинок, проте в колектив «вливалась» молодь. Плинність кадрів
була незначною, тому нинішній колектив згуртований та дружній.
І ось з ініціативи головного казначея Космини Світлани
Михайлівни, що працює із самого початку,
виникла думка зібрати усіх працівників відділення. Ідею підтримали усі,
так і почалась робота по організації зустрічі. Знайдено було усіх і всі
отримали запрошення та в силу життєвих обставин із 10 запрошених прибули на
свято 7 колег. Якими веселими та щирими були погляди, хоч майже всі ми живемо у
Липовці, але бачимось не часто. Так багато хотілось
запитати, розповісти, а саме головне згадати. Спогади лилися рікою. Згадувалось
усе: і веселі робочі моменти, і «трудотерапія» для району, і закриття
бюджетного року, і святкування ювілеїв,
весіль, родин, хрестин, бо ми усі велика родина, яка і в радості, в і горі – завжди разом.
Згадали добрим словом та хвилиною мовчання
нашу колегу, якої уже 2 роки не має з нами, яка завжди була веселою,
життєрадісною людиною. Згадка про Надію Сергіївну залишилась у серці кожного із
нас.
Ось так хвилина за хвилиною нестримно плив
час. А ми розмовляли, танцювали, співали, раділи ось такій зустрічі давніх
знайомих чи просто колег, яким є про що
згадати, чим поділитись, чому порадіти.
Наша колега, яка працювала в
управлінні, спеціально з нагоди цієї зустрічі написала аматорського вірша, в
якому згадувались усі працівники нашого великого колективу як пенсіонери так і нині працюючі. Згадано у
жартівливій формі було всіх, і для всіх це стало приємною несподіванкою. Ось
декілька рядків:
Казначейству
вже 19 років,
Небагато, але це історія….
Нелегкі були найперші кроки
Тих людей, що її створювали.
Ми всіх пам’ятаємо хто працював
За всі ці роки у нас в управлінні,
Хто душу і серце в роботу вкладав,
Хто віддавав їй знання та уміння.
Хто з управління Липовецького на пенсію пішов,
Або роботу іншу десь знайшов.
Хто з дітками знаходиться в декреті,
А хто на іншому кінці планети.
Завжди ми пам’ятаєм тих,
Що з нами були.
Повірте – ми нікого не забули.
Час
невпинно минав, уже на дворі потемніло, засвітились зорі, а розходитись так не
хотілось. Ще довго ми стояли і розмовляли, і прощались, і знову щось згадували.
Та прощатись все ж було потрібно, тому ми твердо вирішили, що такі
свята-зустрічі будемо влаштовувати частіше. А зараз до нової зустрічі ми будемо
знову і знову переглядати фотографії, згадувати усі «цікаві» моменти, і з
нетерпінням чекати нового не менш цікавого та веселого свята.
