Вишита сорочка – це не просто предмет одягу та важливий елемент українського національного строю, це частина духовної культури нашого народу. Споконвіку українці прагнуть прикрасити та оздобити речі, що їх оточують: своє житло, предмети побуту та найперше - свій одяг. Сорочка, як найближчий до тіла елемент одягу, була особливим сакральним предметом. Найуразливіші для людини місця – комір, манжети, нагрудний виріз, рукава та поділ (останні дві частини – лише у жінок) оздоблювались вишитими орнаментами.
Українська вишивка – це не лише один з найпоширеніших та найпопулярніших видів народної творчості, це своєрідний магічний код – спосіб передачі давньої ритуальної інформації. Знаки та символи, зашифровані у вишитій сорочці, виконували роль своєрідного оберега – захищали рідну людину, одягнену в неї, від злої сили. У візерунок, що повторюється, вкладали цінну інформацію, кожна риска була не випадковою. Символи створювались та вдосконалювались сторіччями, вони увібрали в себе особливий сакральний зміст, міфологічні уявлення та вірування нашого народу, магію та працю пращурів.
Казначеї старанно бережуть та плекають національні традиції. Тому День вишиванки для працівників Державної казначейської служби України є особливим святом, коли можна не лише похизуватися ошатною сорочкою, але й отримати енергію пращурів, пишатися своїм історико-культурним надбанням та гордо дивитися у майбутнє.