«Військо можна перемогти – жінку ніколи».
Павло Загребельний
25 серпня у дохристиянські
часи відзначали свято Вогню, або Весілля
свічки. Ми відзначаємо цей день 14 вересня. Цього дня вперше запалювали свічки, вогнища
і печі. Свічки
запалювали вперше, бо у цей час сонце вже заходило рано, а піч розпалювали, бо на вулиці вже
ставало холодно.
У Києві обряд Свята свічки теж
відзначали ще з дохристиянських часів. Напередодні свята увечері на Подолі збиралися гурти городян,
приходили братчики, цілі ремісничі цехи зі своїми прапорами. Вертепний обряд
Свята свічки відбувався, як традиційне весілля: з «батьком»,
«матір'ю», «світилками»,
«дружками», «боярами», «сватами» і «свахами». Свято тривало до півночі
— так вшановували свічку, загалом обрядовий вогонь.
Спостерігаючи за погодою, 25 серпня підмічали: якщо
цей день дощовий — бабине літо коротким буде, а якщо погода тепла і ясна — слід чекати хорошого
врожаю білих грибів. З 25 серпня розпочинаються перші ранні заморозки у повітрі. Починають опадати окремі листя у клена.
За церковним календарем, 25 серпня вшановують
мучеників Фотія і Аникиту та багатьох
з ними, священномученика Олександра, мучеників Памфіла і Капітона.
Іменинниками 25 серпня є:
Памфіл, Фотій, Олександр, Капітон.
25 серпня народились:
1924 — Павло Загребельний, український письменник. Герой України. Автор близько 20 романів, серед яких «Диво», «Розгін», «Смерть у Києві», «Роксолана», «Тисячолітній Миколай», «Я, Богдан».
1939 — Володимир Дрозд, український
письменник, журналіст, видавець. Автор багатьох книжок прози.
Чи знаєте ви, що:
Вогонь за найстародавнішими космологічними поглядами давніх українців — первісна матерія чоловічої статі,
що поєднавшись з Даною (Водою), утворила Любов, Землю та всі речі на ній.
(За Я. Головацьким).
Українці обожнювали вогонь
з давніх-давен. Вони вважали його
живою, вічно голодною та очищувальною
силою. За повір'ям, вогонь
— це багатство, тому його не давали з дому, аби не обідніла родина. В капищах
служителі язичницького
культу (огнищани) утримували
вічний вогонь, як знак постійного доброго зв'язку з богами та безперервності життя й добробуту
роду, племені. Його застосовували під
час весільного обряду. Молоді,
беручи шлюб, переступали підпалені снопи
пшениці й жита або перестрибували через вогонь, щоб по життю йти чистими
й багатими. Також вогонь використовувався
в лікувальних цілях, наприклад, коли боліла голова, її мили водою, куди кидали жаринки, примовляючи: «Креши вогню, жени біду». (За
О. Афанасьєвим).
За матеріалами порталу «Рідна країна»