...Село моє, що
сталося з тобою?
Померхло ти, зів’яло,
посмутніло.
Лежиш у ярі, і осінній лист
Тебе, як гріб забутий, засипає...
Володимир Свідзінський
У народі 8 жовтня вшановували
Єфросинію, яку ще називали капустницею. Вважалося, що цього дня треба сікти капусту. Збереглося прислів’я: "Не треба в капусту і
олії, як пошаткуєш на Фросинії”, тобто, посічена цього
дня вона повинна довго зберігатися.
Також підмічали:
«Якщо день погожий, тепло буде ще
протягом кількох тижнів. Якщо випаде
сніг, то зима прийде
21 листопада.»
За церковним календарем 8 жовтня вшановують
преподобну Єфросинію,
преподобного Сергія Радонезького
– чудотворця Всієї
Русі, преподобну Досифію Київську, преподобну Єфросинію Суздальську – у миру Феодулію,
святого Германа, мученика Пафнутія.
Іменинниками 8 жовтня є:
Герман, Сергій, Єфросинія, Досифія.
8 жовтня народились:
1871 — Іван Піддубний, видатний
спортсмен-борець. Шестикратний
чемпіон світу
з боротьби, символ сили духу і тіла,
пристрасний пропагандист чесності
у спорті.
1885 — Володимир Свідзінський, український
поет, перекладач. Автор збірок
поезій «Ліричні поезії», «Вересень», «Медобір».
«В моїй уяві образ твій, Осяяний любов'ю і весною, Неначе сонячний навій, Обвинений блакиттю молодою. А імені твойого звук – Як огнекрилий мак
у полю, Як зорні наспіви
куколю, Як пахощі подільських
лук» (Володимир Свідзінський)
1907 — Поліна Осипенко, українська військова льотчиця, Герой Радянського Союзу.
Події 8 жовтня:
1621 — було підписано Хотинський
мирний договір
Підписанням
угоди закінчилася Хотинська
битва 1621, в якій козацькі
війська під проводом Петра Сагайдачного спільно з польськими військами
розгромили османську армію, тим самим зупинивши завоювання Європи. Гетьман Петро Сагайдачний отримав у цій битві поранення,
від якого згодом і помер.
8 жовтня відзначають:
День юриста України
Чи знаєте ви, що:
Доля Володимира Свідзинського вражає
уяву тих, хто відкриває його для себе: він прожив тихо, наче ненароком укинутий у несуголосну йому добу, свою трагічну загибель передбачив у пророчих віршах, його архіву
не існує, як немає і могили.
Коли німецькі війська
наблизилися до Харкова,
НКВД запровадив вибіркові арешти тих мешканців,
які ще не евакуювалися. Свідзинський
не поспішав використати свій евакуаційний талон через небажання дочки виїжджати і тому потрапив під облаву.
Нині є вже свідчення, що Свідзинського
разом із іншими силоміць евакуйованими просто
гнали під конвоєм на схід, а потім спалили живцем у якійсь будові між Куп’янськом і Старим Салтовом. У своїх поезіях він
висловив чітке передчуття своєї смерті в огні:
В полум’ї був спервовіку
І в полум’я знову вернуся...
І як те вугілля в горні
В бурхливім горінні зникає,
Так розімчать, розметають
Сонячні вихори в
пасма блискучі
Спалене тіло моє...
(Інформація з статті «НЕВПІЗНАНИЙ ГІСТЬ: ДОЛЯ І СПАДЩИНА ВОЛОДИМИРА СВІДЗИНСЬКОГО«Дзеркало тижня»)
За матеріалами порталу«Рідна країна»