Театр… Скільки
разів протягом ХХ сторіччя люди пророкували занепад і забуття одному з
найдавніших та величних мистецтв. Та які б історичні чи політичні зміни не
відбувалися протягом ХХ сторіччя, одна суспільна формація змінювала іншу, але
ніщо і ніколи не переривало вічного буття театру. Він
все живий і навіть деколи дивує і радує нас авангардними експериментами та
дбайливим (а інколи не дуже) пестуванням класичних традицій. Театр допомагає
осягнути, в чому сутність нашої національної культури та нашої “загадкової
слов’янської душі” і відкриває нам очі на мистецькі
досягнення інших народів і культур.
Театральна
мистецька діяльність з’являється в Україні дуже рано. Доктор архітектури - професор
Віктор Проскуряков доводить, що ще задовго до
скоморохів, зображених на фресках ХІ сторіччя у Софії Київській, Україна знала пратеатральні мистецькі явища. Давні городища мали
спеціально облаштовану місцину, де публіка могла не
лише спостерігати обряди й ритуали, магічні дії, ігри та свята, але й брати в
них участь. Давні греки будували справжні театри в своїх містах-колоніях на
території сучасної України. В епоху середньовіччя і раннього нового часу
релігійні містерії, ляльковий вертепний театр, інтермедії та дійства стають
звичним явищем церковного життя і у православній, і у католицькій традиції.
Історія театральної
справи в Єлисаветграді (колишня назва Кіровограда) почалася в 60-х роках ХІХ сторіччя.
Спочатку тут був заснований аматорський гурток, який очолював
І. К. Тобілевич (псевдонім -
Карпенко-Карий) та М.
Л. Кропивницьким. Приміщення
театру споруджено 1867 року на кошти
інженера-полковника Г. В. Трамбицького, який купив у влади міста
спеціально ділянку землі для будівництва, цього ж року відбулось відкриття Зимового театру.
У цьому
ж приміщенні 27 жовтня 1882
року народився перший професійний
національний реалістичний
театр під орудою М. Л. Кропивницького -
людини могутнього таланту: блискучий актор, режисер-новатор, поет, композитор, реформатор української сцени, антрепренер,
педагог, чарівний співак, високий майстер художнього слова, театральний діяч, засновник першого в Україні та Росії дитячого театру. Виставою “Наталка Полтавка” І.Котляревського він заявив світові про зрілість української театральної культури та її самобутність. Створив цей театр всупереч всіляким
категоричним царським
законам.
Визначаючи історичне
місце утворення професійного театру, член-кореспондент
АН України Є. Кирилюк наголошував:
“Коли Кам'янка-Струмилова - є
колискою давнього театру, а
Полтава - театру нової доби,
то Кіровоградщина
є батьківщиною професійного національного театру”.
Письменник Володимир
Панченко, доктор філологічних наук, професор Національного університету “Києво-Могилянська академія” підкреслює
“Професійний театр
корифеїв з’явився тому, що вельми дужою була українська
стихія в наших степах. Кропивничанам судилося продовжити велику справу своїх попередників, а
значить - творити стихію
національної театральної культури всупереч усім негараздам”.
У творчій
біографії театралів чимало яскравих
сторінок. Славні традиції корифеїв
у літературі, драматургії, музиці продовжило нове покоління земляків: Ю.Яновський, Є.Маланюк, В.Біль-Білоцерківський,
Ю.Олеша, Ю.Мейтус, К.Шутенко. Відомими майстрами сцени стали М.Крушельницький, Г.Юра, І.Мар’яненко, В.Магар.
Єлисаветградський театр до 1920 року змінив шість власників.
1919 року мав назву “Красный
театр им. Троцкого”; 1920 - “1-й советский”, Міський
театр ім. Т. Г. Шевченка;
1921 - “Перший радянський”; “Советский им. Шевченка”; 1925 - Пересувний
український робітничо-селянський…
1933 (у зв'язку з капітальним ремонтом) театр ім. Т. Г. Шевченка
відряджається Наркомом УРСР для обслуговування
новоутвореної області до Чернігова. Очолює його художній керівник
Г.Воловик. На початку 1934
року театр переходить на стаціонарне обслуговування і назавжди залишається в Чернігові.
Місто залишилося
без театру. Під час утворення Кіровоградської області організовується новий театр, який отримує статус обласного закладу (з базою в м. Олександрії). Першим директором стаціонарного
театру призначено Л.Шекідзе
(1938). З 1940 року музично-драматичний театр носить ім’я
М. Кропивницького та за винятком
військових років більше не переривав свою діяльність у Кіровограді.
За цей
час театр поставив Шевченківські
твори або за мотивами його
творів: ”Катерина” (1939 р., 1955 р.,
1964 р., 1975 р.), “Мати-наймичка”
(1969 р.), “Невольник” (1961 р.), “Титарівна”
(1977 р., 1981 р.), “Назар Стодоля” (1987 р.), “Гайдамаки” (2007 р.)
За рішенням ЮНЕСКО в 1982 році
широко відзначалося сторіччя
театру (Документ ОРІ-80/ws/ 6-Addendum від 01.10.1981 р.). Театралам притаманний
постійний творчий пошук. Надзвичайно плідним було
і залишається освоєння колективом найкращих зразків світової класики. Мольєр, Шекспір,
Бомарше, Гольдоні, Бальзак, Гюго, Лопе
де Вега, Кальдерон, Шоу, Фігейредо - далеко не повний перелік імен авторів, чиї
твори йшли на сцені театру.
Значна увага приділяється новому прочитанню української класики.
Актори театру першими дали сценічне життя призабутим і колись забороненим творам: п’єсам “Чумаки” І.Карпенка-Карого (1956), “Соло на флейті”
І.Микитенка (1957), “Республіка
на колесах” Я.Мамонтова (1957), “Дума про Британку” Ю.Яновського
(1980), “Замулені джерела”
(1958), “Перед волею” М.Кропивницького (1996), “Хрест життя” М.Старицького
(1978), “Чмир” М.Кропивницького (2003), “Бажання екстриму” А.Крима (2003). Здійснили експериментальну постановку моновистави
за п’єсою Я.Верещака “Хованка” (2006).
Спадкоємці корифеїв
демонстрували своє мистецтво більш, ніж у ста містах України, Росії, Башкирії, Татарії, Осетії, Молдови, Прибалтики, Білорусії, гастролюють у всіх районах Кіровоградської області.
Президент України у розпорядженні від 19 липня 1996 року зазначив “загальнонаціональне історико-культурне значення Кіровоградського
обласного українського музично-драматичного театру імені
М. Л. Кропивницького - продовжувача найкращих традицій першого українського професійного театру,
де плекалися таланти видатних театральних митців”.
У 2000
році в театрі створено “Золотий фонд театру ім. М.Л. Кропивницького”, на стенди якого занесені
імена фундаторів театру та його сподвижників, які стояли біля колиски першого професійного
театру, а також імена наступників
славетних акторів усіх років, які удостоєні
високих почесних звань.
Сучасний колектив Кіровоградського
музично-драматичного театру ім.
Кропивницького може
заслужено пишатися не тільки
досягненнями попередників, але і своїми
власними. За останні
десятиліття театр був учасником майже у тридцяти престижних
театральних фестивалях, у тому числі
семи міжнародних. 17 травня
2004 року кропивничани першими серед
мистецьких колективів України відіграли благодійну виставу за п’єсою М.Гоголя “Ревізор” і виручені
кошти перерахували на спорудження Кобзаревої церкви у Каневі. Керівник літературно-драматургічної частини
В. П. Шурапов (лауреат НСТД України в галузі літературознавства і театральної критики, а також обласних премій: краєзнавчої ім. В.Ястребова, В.Винниченка, Є.Маланюка та журналістської в номінації “Телерадіожурналістика”) підготував та видав ряд книг про
театр, серед них: “Театру Марка Кропивницького -
Від 2002 року колектив очолював художній керівник-директор
театру заслужений діяч мистецтв України М. В. Ілляшенко. Лауреат премій
імені Володимира Винниченка та Марка Кропивницького.
Постановою колегії
Міністерства культури і туризму України від 22 лютого 2006 року № 2/11-г Кіровоградському обласному українському музично-драматичному театру ім.
М. Л. Кропивницького надано
статус академічного. У 2015 р. урочисто відзначили свою 45 ювілейну осінь відоме всьому загалу Всеукраїнське
свято театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти». За традицією, свято
розпочалося на території музею-заповідника «Хутір Надія», де впродовж багатьох
років жив і працював знаний український драматург, актор, режисер, театральний
діяч Іван Карпович Тобілевич (Карпенко-Карий), один з корифеїв першого
українського професійного театру. З нагоди ювілею у «Вересневих самоцвітах»
виступили із виставами аматорські колективи Кіровоградщини та із зарубіжжя.
Вперше за історію проведення «Вересневих самоцвітів» у святкуванні взяла участь
народна артистка України Ада Роговцева.
Головний казначей відділу
бюджетних надходжень, видатків
та обслуговування розпорядників
коштів та інших клієнтів
управління Державної
казначейської
служби України
у Кіровоградському районі
Кіровоградської області
Ліфанчук Ольга
Володимирівна
Тел.
(0522) 56 94 47
ІР 2208